Стаття
1644
6
хв
16.02.2022
TMC.INFO

Що треба знати про «дівочу пліву» та чому її не варто так називати

Те, що в нашому суспільстві зазвичай звикли називати «дівочою плівою» по-науковому має назву «гімен». У західній літературі часто побутують також варіанти «вагінальна корона» або «вагінальний вінок» – зважаючи на те, що саме такої форми гімен трапляється у жінок найчастіше. А ще тому, щоб помалу відійти від хибного уявлення, мовляв, ця складка слизової при вході у піхву справді є символом цноти та того, що в дівчини до цього не було сексу. І що ця деталь в жіночому організмі начебто може свідчити про чесноти дівчини та жінки взагалі.

Чому ж дівоча цнота так сильно цінувалася раніше? Чому вона займала таке важливе місце і в різних культурах, і в релігійних приписах? Зрештою, а чи було так насправді чи це теж міф?

Що кажуть медики та секс-просвітники

Ви звісно ж неодноразово чули, що під час першого сексу далеко не у всіх дівчат буває кров. Причин для цього є багато: від особливостей культури, коли за гігієною слідкують так ретельно, що від гімена позбуваються ще в глибокому дитинстві дівчинки, до особливостей фізіології. Або ваш перший секс був у стані достатнього збудження, ви дослухалися до потреб та бажань одне одного, а отже виділилася достатня кількість природної змазки і гімен, який мав форму «корони», розтягнувся під час проникнення.

Тут зробимо крок назад і пояснимо: гімен відрізняється у різних жінок. Він може обрамляти вхід у піхву, або бути у формі півмісяця, або мати кілька отворів, немов сито, або навіть бути суцільним. В останньому випадку це вирішується хірургічним методом, інакше під час менструації в дівчини виникли би проблеми.

Яка функція гімена, науковці точно не знають. Найімовірніше – він має захищати статеву систему жінки від хвороботворних мікроорганізмів до початку статевого життя. Хоча до певного часу науковці порівнювали гімен із сосками у чоловіків. Для чого вони їм – незрозуміло, адже жодної функції не виконують, на відміну від жіночих. Чоловіки ж не годують дітей грудьми, але соски мають. Тільки про них не склали стільки легенд, як про дівочу цноту.

У книжці «Приховане диво. Вся правда про анатомію жінки» її авторки – секспросвітниці Ніна Брохман та Еллен Стьоккен Дааль – пояснюють: гімен — це найвужче місце в піхві, яка має здатність розширюватися, а потім знову звужуватися. Зрештою, через неї ж народжується дитина.

«Гімен також здатен розтягуватися, але його еластичності може бути замало для статевого акту. Він немов гумова стрічка, яку можна розтягнути до певної межі, але якщо смикнути надто сильно — вона порветься, – пояснюють авторки. – Під час першого вагінального сексу гімен розтягується разом із піхвою. У більшості жінок він такий еластичний, що це відбувається без проблем, а в інших гімен може порватися та почати кровити. Інакше кажучи, у деяких під час першого статевого акту може піти кров, а в деяких — ні. Усе залежить від того, наскільки еластичним є гімен».

Однак якщо гімен має форму не «корони» довкола входу у піхву, а перетинки, немов літера «ø», ця частина, найімовірніше, порветься під час проникнення.

Але навіть враховуючи це все, точно стверджувати, що кров під час першого сексу була саме тому, що пошкодили гімен – важко. Адже стінки піхви також можуть кровити, якщо зазнали мікротравм. А це трапляється, якщо дівчина була недостатньо збудженою чи розслабленою, або коли секс був занадто грубим.

Зрештою, як стверджують авторки, відрізнити дівчину, в якої вже був перший секс із проникненням, від тієї, яка його ще не мала, важко. Навіть якщо гімен пошкодився, як і будь-що в нашому організмі, він регенерується. Так, ви правильно зрозуміли: розриви з часом можуть зарубцюватися, якщо, наприклад, між першим сексом та наступним пройде достатньо часу.

Цей факт підтверджує й інша фахівчиня із секс-педагогіки, американська дослідниця Емілі Наґоскі.

Ви звісно ж неодноразово чули, що під час першого сексу далеко не у всіх дівчат буває кров. Причин для цього є багато: від особливостей культури, коли за гігієною слідкують так ретельно, що від гімена позбуваються ще в глибокому дитинстві дівчинки, до особливостей фізіології. Або ваш перший секс був у стані достатнього збудження, ви дослухалися до потреб та бажань одне одного, а отже виділилася достатня кількість природної змазки і гімен, який мав форму «корони», розтягнувся під час проникнення.

Тут зробимо крок назад і пояснимо: гімен відрізняється у різних жінок. Він може обрамляти вхід у піхву, або бути у формі півмісяця, або мати кілька отворів, немов сито, або навіть бути суцільним. В останньому випадку це вирішується хірургічним методом, інакше під час менструації в дівчини виникли би проблеми.

Яка функція гімена, науковці точно не знають. Найімовірніше – він має захищати статеву систему жінки від хвороботворних мікроорганізмів до початку статевого життя. Хоча до певного часу науковці порівнювали гімен із сосками у чоловіків. Для чого вони їм – незрозуміло, адже жодної функції не виконують, на відміну від жіночих. Чоловіки ж не годують дітей грудьми, але соски мають. Тільки про них не склали стільки легенд, як про дівочу цноту.

У книжці «Приховане диво. Вся правда про анатомію жінки» її авторки – секспросвітниці Ніна Брохман та Еллен Стьоккен Дааль – пояснюють: гімен — це найвужче місце в піхві, яка має здатність розширюватися, а потім знову звужуватися. Зрештою, через неї ж народжується дитина.

«Гімен також здатен розтягуватися, але його еластичності може бути замало для статевого акту. Він немов гумова стрічка, яку можна розтягнути до певної межі, але якщо смикнути надто сильно — вона порветься, – пояснюють авторки. – Під час першого вагінального сексу гімен розтягується разом із піхвою. У більшості жінок він такий еластичний, що це відбувається без проблем, а в інших гімен може порватися та почати кровити. Інакше кажучи, у деяких під час першого статевого акту може піти кров, а в деяких — ні. Усе залежить від того, наскільки еластичним є гімен».

Однак якщо гімен має форму не «корони» довкола входу у піхву, а перетинки, немов літера «ø», ця частина, найімовірніше, порветься під час проникнення.

Але навіть враховуючи це все, точно стверджувати, що кров під час першого сексу була саме тому, що пошкодили гімен – важко. Адже стінки піхви також можуть кровити, якщо зазнали мікротравм. А це трапляється, якщо дівчина була недостатньо збудженою чи розслабленою, або коли секс був занадто грубим.

Зрештою, як стверджують авторки, відрізнити дівчину, в якої вже був перший секс із проникненням, від тієї, яка його ще не мала, важко. Навіть якщо гімен пошкодився, як і будь-що в нашому організмі, він регенерується. Так, ви правильно зрозуміли: розриви з часом можуть зарубцюватися, якщо, наприклад, між першим сексом та наступним пройде достатньо часу.

Цей факт підтверджує й інша фахівчиня із секс-педагогіки, американська дослідниця Емілі Наґоскі.

«Єдине, що змінюється, коли жінка починає регулярно розтягувати дівочу пліву, то це те, що вона стає гнучкішою. А коли в жінки змінюється гормональний фон із закінченням періоду статевого дозрівання (орієнтовно у двадцять п’ять років), дівоча пліва може атрофуватись і стати менш помітною, якщо вона взагалі колись була такою», – про це йдеться у її книжці

«Як бажає жінка»

Цнота – як доказ. Цнота – як товар

Однак, якщо наявність «вагінальної корони» чи «вінка» – не ознака нічого, то чому в багатьох культурах такої уваги надавали тому, що дівчина має берегти свою цноту?

У більшості релігій є заборона на секс поза шлюбом. Це означає не лише берегти цноту ОБОМ партнерам, а й не зраджувати одне одному з іншими. Однак правила для жінок були більш суворими, ніж для чоловіків. А все тому, що жіночий організм міг «видати» факт сексу до шлюбу – без контрацепції жінка вагітніє.

Норвезький релігієзнавець та правозахисник Даг Ейстейн Ендшьо пояснює: багато релігій з самого початку поширювали ідею сексуальної стриманості. Шлюб мав якраз врегулювати це питання, бо «неправедні не успадкують Царство Боже». Це означало, що правила однакові як для жінок, так і для чоловіків. Однак на практиці давніші уявлення про те, якими мають бути «чоловічі» та «жіночі»ролі в сексі, виявилися більш живучими.  Жінка мала берегти цноту, а чоловік натомість в такий спосіб доводив свою «мужність».

«Така традиція не обмежується лише давниною, вона живе досі в багатьох сучасних релігіях. Це статеве упередження щодо дошлюбного сексу часто пов’язане з тим, що дівчата беруть шлюб дуже рано, часто в період статевого дозрівання, що, вочевидь, зводить до мінімуму ймовірність дошлюбного сексу. Звичай рано віддавати дівчат заміж, бо їхня невинність важливіша за чоловічу, дуже ефективний спосіб регулювання жіночої сексуальності», – пише Ендшьо у своїй книжці «Секс та релігія».Тобто, зазвичай саме чоловіки вирішують, не лише за кого дівчина вийде заміж, а й в якому віці вона починатиме статеве життя. Адже це вже буде її частиною «сімейних обов’язків».

Зрештою, той факт, що не завжди легко визначити, хто є батьком дитини, сприяв тому, що багато релігій намагаються перешкодити жінкам мати більш, ніж одного партнера, стверджує релігієзнавець. Але тут же зауважує: коли йдеться про поняття цноти, надзвичайно важко розрізнити: це питання релігії чи вже уявлень про честь та сором, що живуть у конкретній громаді.

Тим паче, якщо глянути на історичний контекст, коли дівчина та жінка були фактично безправними: їх видавали заміж, наче укладаючи вигідну угоду. Фактично самій жінці не належало ні її тіло, ні щось у домі. Про це є досить згадок у класичній літературі. Згадайте, як побивалася місіс Беннет з «Гордості та упередження» Джейн Остін, маючи 5 доньок. Адже після смерті їхнього батька, всі мали би опинитися на вулиці – маєток в Англії тих часів міг успадкувати лише чоловік. А незаміжня жінка не приносила родині нічого, була зайвим тягарем. 

Ендшьо також наводить приклад: у деяких юдейських громадах дотримувалися звичаю, якщо чоловіка піймали на сексі із незайманою та незарученою дівчиною, він повинен був сплатити її батькові 50 шекелів і побратися з дівчиною. Бо «незаміжня дівчина є власністю свого батька, тож він має отримати компенсацію».

«Калина», «вінок» та «комора»

Бонус, який дає нам тіло: чи варто хвилюватися, коли немає оргазму

В Україні в середині XIX-початку ХХ століть у деяких регіонах, зокрема на Поліссі, існував обряд «комори» – перевірки нареченої на цноту. Оскільки все відбувалося в коморі, звідси і назва. Після частувань молодих відправляли в цю частину будинку, де давали максимум пів години часу, або «добути калину» – провести дефлорацію. На традиційну першу шлюбну ніч це не було схоже аж ніяк. Особливо якщо зважати на те, що під дверима комори стояла купа людей, які співами та примовляннями «мотивували» чимшвидше все закінчити. І хоч ми тут говоримо про «цноту» дівчат, але на секунду поставте себе на місце хлопця: про яке збудження може йти мова, якщо за дверима всі над тобою піджартовують та пісні співають? І тут виникає інший момент: навіть якщо дівчина незаймана, але довести це її новоспечений чоловік не може у традиційний спосіб, то зробити це дозволяли дружбі. Про повноцінний секс тут не йшлося, а лише про дефлорацію. Ну, або довіряли зробити це свашкам. Які, як пише у своїй книжці «Жіноче тіло у традиційній культурі українців» науковиця та етнологиня Ірина Ігнатенко, «добували калину»пальцями.

Тобто, роби, що хочеш, але кров повинна була бути. А якщо згадаємо, що кров буває далеко не у всіх дівчат, які ще не мали сексу, то навіть не хочеться уявляти тих маніпуляцій.

Думаєте, що можна було якось схитрувати? Шанси мінімальні. Перед обрядом «комори» наречену роздягали та ретельно оглядали жінки зі сторони молодого, щоб вона ніде не заховала предмет, яким можна поранитися і таким чином зімітувати кров незайманої. Волосся вичісували, щоб і там нічого не було, знімали з неї персні та сережки, навіть вдягали в нову сорочку, на якій після всього мали залишитися плями крові.

Після цього сорочку з «доказами», що наречена була з «вінком», тобто, незайманою, показували всім присутнім. А згодом могли і селом пронести або вивішати біля хати – аби всі знали: молода була чесною.

Як пише Ірина Ігнатенко, обряд «комори» яскраво демонструє, що жіноче тіло не належало самій жінці. Воно належало навіть не її чоловікові, а його роду. Адже саме родина нареченого перевіряла, чи не хитрує молода, заходячи в комору; дружба, який «підстраховував» під час дефлорації, найчастіше був близьким кровним родичем молодого; зрештою, перевіряли результати «ламання калини» також родичі нареченого. А все тому, що, на відміну від менструальної крові, яку вважали нечистою, кров, добута під час дефлорації, була символом добробуту. І отримати її – означало принесли врожайність та процвітання у родину.

«Народна мораль грунтувалася на уявленнях про прямий зв’язок поведінки людини із станом Всесвіту, а в українському суспільстві одним із найстрашніших гріхів було саме порушення законів родової моралі. У такому разі дівчина, яка втрачала дівоцтво до шлюбу, порушувала загальноприйняті суспільні норми і тим самим розладнувала рівновагу світу», – пояснює Ірина Ігнатенко.

Тобто, «нечесна» поведінка дівчини могла нашкодити всій громаді. Крім того, йшлося про «правильний» перехід із дівоцтва до одруженої сімейної жінки – а він ґрунтувався на дотриманні усталених традицій.

Також до важливих причин можна віднести й надзвичайну релігійність українців того часу. А ще ту, котру вже наводили вище: аби знати точно, що діти, народжені у цьому шлюбі, будуть від цього чоловіка, і в його роді не буде «чужих». Тому дружбі і дозволяли «ламати калину» замість молодого, адже він був із тієї ж родини.

Міф про «першопроходця»

Олії у вогонь дискусій про важливість «дівочої пліви» та «чистоти «роду» підлила також теорія про телегонію. В її основі – віра в те, що усі діти жінки успадкують якісь генетичні ознаки її першого сексуального партнера. Як доказ часто наводять історію про кобилу, яку спершу спарували із зеброю, а потім – з арабським жеребцем. Після цього в кобили народилося лоша зі смужками на ногах.

У своїй праці «Походження видів» науковець Чарльз Дарвін пояснює, що у потомства від схрещених видів іноді виявляють ознаки, що зникли в процесі еволюції.

«Коли якусь породу схрещують лише один раз із іншою породою, отримане потомство час від часу виявляє тенденцію повертатися до ознак чужої породи через багато поколінь: деякі стверджують, до 12-го і навіть до 20-го покоління», – тобто, лоша мало смуги не від зебри, а тому що кобилу спарували із арабським жеребцем. Відповідно, й проявилися ознаки когось із його чи її предків.

Однак теорія про телегонію добре лягла на ідею цінності дівочої цноти.

Хоча, маючи елементарне розуміння, як відбувається запліднення яйцеклітини, цю теорію в наш час може спростувати будь-який підліток. Раніше ми вже пояснювали, що свою активність після еякуляції сперматозоїди можуть зберігати в організмі жінки кілька днів. Після цього вони гинуть. Як і незапліднена одним із них яйцеклітина. Тобто, генетичний матеріал чоловіка аж ніяк не продовжує жити в організмі жінки. А решта яйцеклітин в той час перебувають в яєчниках. До них сперматозоїди не мають доступу. 

Отож, які висновки можна зробити?

Гімен є далеко не у всіх. А якщо є – його форма унікальна в кожної дівчини.

Кров під час першого сексу – не обов’язкова його умова, а її відсутність – точно не доказ того, що в дівчини «вже хтось до цього був».

Саме поняття «дівоча пліва» помалу відживає своє, бо цей усталений вираз вже давно не актуальний, зважаючи на те, наскільки більше медицина дізналася про фізіологію жінки за останні століття. Він скоріше відсилає нас до часів, коли перший секс жінки був радше бонусом, аби укласти вигідну умову між родинами.

Джерела:
Ніна Брохман та Еллен Стьоккен Дааль «Приховане диво. Вся правда про анатомію жінки».
Емілі Наґоскі «Як бажає жінка».
Даг Ейстейн Ендшьо «Секс та релігія»
Ірина Ігнатенко «Жіноче тіло в традиційній культурі українців».
Чарльз Дарвін «Походження видів».

Авторка: Ірина Небесна
Ілюстрації: Марічка Юрчак

Про що ще хочеш дізнатися?
Підкажи нам тему для наступної статті.